Соціальний педагог - Жвава Ольга Михайлівна

Соціальний педагог – це педагогічний працівник, який входить до складу психологічної служби закладу, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини, покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку і соціалізації особи

Задати питання та отримати відповідь можна через електронну пошту: olja138@ukr.net

Що таке насильство? Яким буває насильство?

Насильство – це жорстоке поводження з дитиною, нехтування її інтересами та проблемами.
1. Фізичне насильство – коли дитину б'ють, штурхають, не пускають до квартири чи будинку, виганяють з дому, погрожують вбити, не дають їсти чи спати, змушують вживати алкоголь чи наркотики.
2. Сексуальне насильство – це примус дитини до сексуальних дій, зґвалтування.
3. Психологічне насильство – коли дитину ображають, цькують, діють на психіку дитини шляхом погроз, переслідування, залякування, шантажу, ігнорують потреби дитини.
4. Економічне насильство – коли примушують дитину до жебракування, обмежують у доступі до кишенькових грошей, позбавляють житла, їжі, одягу, псують особисте майно.

ТИ МАЄШ ПРАВО:

♦ На життя. Ніхто не може позбавити тебе життя і здоров'я. Життя всіх людей має бути захищене від протиправних посягань.
♦На охорону здоров'я. Ти можеш звернутися за безкоштовною кваліфікованою медичною допомогою до закладів охорони здоров'я.
♦ На свободу та особисту недоторканність. Тебе ніхто не може заарештувати або тримати під вартою лиш як за рішенням суду. Але якщо тобі вже виповнилося 14 років і має місце злочин, в такому випадку може застосовуватись утримання під вартою як тимчасовий запобіжний захід.
♦На освіту. Ти маєш право безкоштовно отримувати освіту в дошкільному, загальноосвітньому, професійно-технічному та будь-якому закладі вищої освіти, а також отримувати державну стипендію.
♦ На працю. Якщо тобі виповнилося 14 років, за згодою батьків ти можеш працювати у вільний від навчання час, але після попереднього медичного огляду.
♦ На відпочинок. Ти маєш право у вільний від навчання чи роботи час на відпочинок, тобто займатися своїми улюбленими справами.
♦На майно. Майно, яке тобі придбали батьки для навчання, виховання – є твоєю власністю.
♦На повагу до своєї гідності та захист від усіх форм насильства. Будь-яка людина не має права поводитися з тобою жорстоко, принижувати твою гідність, експлуатувати, втягувати у злочинну діяльність, залучати до вживання алкоголю, наркотиків, примушувати до сексу, проституції, втягувати до азартних ігор тощо.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ТЕБЕ, ДРУЖЕ!

1. Пам'ятай, що насильство над тобою, здійснене батьками, чи іншими особами, однолітками не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.
2. У сім'ї, чи в школі ти маєш право на те, щоб до тебе ставилися з повагою, не ображали.
3. Ніхто, в тому числі і твої батьки, рідні, однолітки не мають права принижувати тебе, поводитися жорстоко стосовно тебе – це карається законом. В Сімейному Кодексі написано: “Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина може подати до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне”.
4. Знай, коли тебе постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують у спілкуванні з тобою лайливі слова – це насильство.
5. Ти маєш право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують твою гідність.
6. Поділися своїми проблемами з учителем, батьками, класним керівником, психологом, звернись до поліції.
7. Ти маєш право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко й однозначно висловлюй осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
8. Пам'ятай необхідні правила безпеки: не варто тут же встрявати, кидатися на допомогу, навіть коли сваряться чи б'ються батьки. Краще якомога швидше залишити домівку взагалі, покликати на допомогу дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.
9. Навчись розрізняти поняття “добро” і “зло”. Все, що принижує людську гідність – є зло. Все, що звеличує гідність людини – добро.

ТИ ПОВИНЕН ЗНАТИ

Якщо ти став жертвою будь-якого насильства – дій:

♦ зателефонуй в поліцію за номером 102, або на безкоштовну національну “гарячу лінію” з попередження домашнього насильства та захисту прав дитини за номерами: 0800 500 335 або 116 123;
♦ звернись у місцевий центр соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді;
♦ не відповідай агресією на агресію. Так ти лише ускладниш ситуацію;

Дорослим потрібно контролювати свої емоції, а дітям – не мовчати.
Якщо ти постраждав, або став свідком домашнього насильства щодо своїх близьких, рідних, знайомих, звернись за допомогою!

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ

● Пам'ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім'ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
● Не дивіться на дитину, як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить світові. Сприймайте дитину як особистість – єдину, унікальну і неповторну.
● Завжди пам'ятайте: насильство над дітьми – це протиприродній акт, який забороняється законом. В Сімейному Кодексі сказано так: “Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання”.
● Не виражайте часто свого невдоволення, критики. Це породжує неприязнь та ворожість в стосунках дітей і батьків.
● Давайте дітям можливість відчувати ваше визнання і схвалення. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.
● Будьте тактовними у стосунках з дітьми. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.
● Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.
● Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.
● Пам'ятайте, що в сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, зрештою, зрозуміти, що таке життя.

ПОРАДИ БАТЬКАМ:
як “тримати себе в руках” і не зриватися на дитині

● Поставьте себе на місце дитини і постарайтесь зрозуміти її.
● Спробуйте зрозуміти причину вашого гніву. Можливо не дії дитини вас розізлили.
● Відразу все з'ясовуй, наприклад: “Я засмучуюсь, коли ти не робиш вчасно уроки”.
● Якщо чимось розгнівались, опануйте свої емоції: вийдіть з кімнати, дихайте глибоко, випийте чаю, вийдіть на прогулянку.
● Думайте про вирішення проблеми, а не про її суть. Поміркуйте над тим, що можна зробити зараз, щоб виправити ситуацію.
● Приділіть увагу собі, виділяйте для цього час, щоб уберегтися від емоційного вигорання.
● Розподіліть обов'язки у сім'ї, просіть у дітей про допомогу.
● Прислухайтесь до критики та порад інших, але фільтруйте їх.

Як допомогти дитині, яка стала жертвою булінгу

Як батькам і школі запобігти булінгу

Як захиститися від кібербулінгу

Навчання вдома: прак тичні поради для батьків

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги?

Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап – перший час виконуйте завдання разом із дитиною.

Прагніть зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясуйте, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.

Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

Тож будьте гарним прикладом для вашої дитини і допоможіть їй!

Типові правила, що сприяють ефективному спілкуванню з дитиною

При спілкуванні з дітьми батьки повинні:

постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім’ї;
проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати
з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров’я дітей.

Ви повинні знати:

з ким приятелює ваша дитина;
де проводить вільний час;
чи не пропускає занять в школі;
в якому вигляді або стані повертається додому.

Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це:

Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте справи разом з нею.
Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо , ні комп’ютер не замінять їй вас.
Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід
і переймайте чужий.
Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.

Дитячі заповіді для батьків , бабусь і дідусів!

Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.
У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що? коли? і чому? .
Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я застилаю ліжко, малюю, пишу або кидаю м"яча.
Мої почуття ще недозрілі – прошу, будьте чуйними до моїх потреб.
Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене – лише мої вчинки.
Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашими очікуваннями.
Я вчусь у вас всього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам"ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному.
Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
Любі мої, я вас дуже-дуже люблю!